Покращення якості агломерату шляхом удосконалення способу підготовки шихти

Шрифт:
365

https://doi.org
Met. litʹe Ukr., 2019, Tom 308-309, №1-2, с.3-10

В.В. Бочка, д-р техн. наук, проф., проф. кафедри металургії чавуну
А.В. Сова, д-р техн. наук, проф., проф. кафедри металургії чавуну e-mail: owlartpoetry@gmail.com 
А.В. Двоєглазова, канд. техн. наук, мол. наук. співр. кафедри металургії чавуну
Національна металургійна академія України, Дніпро, Україна

УДК 669.162

Анотація:

Для отримання якісного агломерату, стабілізованого за крупністю і міцністю, необхідно формувати у ньому блокову структуру з оптимальним мінералогічним складом міжблокової зв’язки, яка складається з феритів кальцію та залізокальцієвих олівінів.

Важливим технологічним етапом отримання якісного агломерату є підготовка агломераційної шихти до спікання. Одним із напрямів удосконалення підготовки агломераційної шихти є використання роздільного грудкування її компонентів. Воно створює можливість управління процесами утворення та зростання сирих гранул, а також формуванням їх хімічного складу і властивостей.

Для створення умов формування агломерату заданого складу і властивостей було проведено дослідження особливостей підготовки шихти з використанням попередньо підготовлених композитів на основі концентрату. Композити формувалися таким чином, щоб сприяти зародженню і росту гранул, та рівномірному розподілу в них компонентів шихти.

Результати дослідження показали, що грудкування шихти з використанням попередньо підготовлених композитів призводить до: суттєвого зменшення кількості фракції 0–1 мм; збільшення еквівалентного діаметру гранул; зменшення показників середньоквадратичного відхилення і коефіцієнта варіації, що свідчить про отримання більш однорідного гранулометричного складу сирих гранул. У той же час в сирих гранулах істотно збільшується вміст фракції +10 мм, яка негативно впливає на процес спікання агломерату. Основною причиною цього може бути наявність в шихті великих частинок руди і звороту, які суттєво впливають на процеси утворення і зростання гранул.

Експериментальним шляхом доведено, що найкращі результати досягаються шляхом використання попередньо підготовленого композиту (основністю 0,95–1,0 од.) з концентрату, руди, розміром 0–3 мм, вапна і частини вапняку, в той час як основність залишкової шихти становить – 1,65-1,7 од. Це створює умови для формування міцної міжблокової зв’язки, що складається, в основному, з олівінів низької основності і феритів.

Відповідно до технологічної схеми підготовки шихти, спочатку відбувається дозування, змішування і огрудкування запропонованого композиту, при цьому залишкова шихта дозується і змішується окремо. Після цього відбувається спільна грануляція композиту і залишкової шихти в барабані-грануляторі. Тверде паливо, розміром 0–7 мм, подається в шихту в кінці грануляції.

Ключові слова:

Мінералогічний склад, зв’язка, композит, основність, олівіни, ферити